( Read more... )

( Read more... )

Потрапили члени літклубу «Соврємєннік» трохи з запізненням, тому ледь вловили поетичні рядки спеціального гостя з нашого вінницького інституту філології та журналістики Василя Пастушини. Вловили, то вловили, а от второпати не встигли, що саме він читає?

Далі знову читав Максим. Файно читав, натхненно. Аудиторія книжки (вони там на полицях ( Read more... )

Першою ми почули модератора заходу Оксану Шафаревич.  Якщо взяти слова і окремі фрази поодинці, ну дуже гарно. Коли ж скласти в єдиний вірш - закидайте мене кислими помідорами, якщо з 1-го разу знайдете в даному творі сенс і риму (надибала на сторінці авторки в Лівджорнал).

Бджолине занадто людське
жалко - у бджілки
хз

Як воно, кров розганяє ( Read more... )

Click to view

И всё время сбиваюсь на белый стих; есть специальное слово: псих. И вот, такая вся чайлдфри, ем в кафе свой картофель фри, сидя спиною к гостям с детьми, чувствуя всеми своими костьми, как дышат дети с ясными лицами, как бьются венки между ключицами. Вот они, фрукты чужой любви, - ходят, двигаются, говорят, так и должно быть, так и должно. ( Read more... )